Співпраця з батьками

БАТЬКИ ОЧИМА ВИХОВАТЕЛІВ

Нарешті ви вибрали для своєї дитини дитячий садок і ваш малюк в перший раз прийшов у свою нову групу.

Насправді точніше буде сказати, що разом з дитиною в перший раз за багато-багато років в дитячий садок прийшли і його батьки. Для когось це може бути важливим, для когось ні, але багато дорослих людей чомусь забувають про те, що залишаючи свою дитину в садку, вони залишають дзеркало, що відбиває батьків, їхнє ставлення до світу і один одного. Про це варто пам'ятати.

Навіть від самих маленьких дітей вихователь, мимоволі, отримує інформацію про сім'ю малюка. Найчастіше ця інформація абсолютно нешкідлива, а іноді, корисна для вихователя - адже йому необхідно будувати відносини не тільки з дітьми, але і з їх близькими.

Але: майже про всіх великих домашніх сварках, про з'ясування відносин за допомогою сили та інших сімейних конфліктах, вихователі, самі того не бажаючи, дізнаються одними з перших.

Абсолютно безконфліктних сімей не буває, але в ваших силах зробити так, щоб ні дитина, ні ви надмірно не страждали від наслідків якихось сімейних сварок.

Намагайтеся захищати дітей від публічного з'ясування відносин, це йде на користь і дитині, і вам.

Хіба комусь може сподобатися випадок, коли на занятті з малювання на тему «Малюємо свою сім'ю» малюк старанно вимальовує батька у вигляді рогатої парнокопитної тварини, мотивуючи це тим, що «мама сказала, що тато ...». І це ще один з найшкідливіших прикладів. Діти схожі на своїх батьків, а й батьки часто схожі на дітей, забуваючи про елементарні речі. Ви посваритеся і помиритись, але дитина (а також ваша репутація) може серйозно постраждати.

Пам'ятайте: діти завжди встигнуть подорослішати, не змушуйте їх робити це завчасно.

СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ПОМИЛОК ПРО МОРОЗНУ ПОГОДУ

1. Багато хто вважає, що дитину треба одягати тепліше.

Діти, яких кутають, на жаль, частіше хворіють. Рухи самі по собі зігрівають організм, і допомога «ста одежинок» зайва. В організмі порушується теплообмін, і в результаті він перегрівається. Тоді достатньо навіть легкого протягу, щоб застудитися.

2. Багато хто вважає: щоб утримувати тепло, одяг повинен щільно прилягати до тіла.

Парадоксально, але самий надійний засіб від холоду - повітря. Виявляється, щоб краще захищатися від низької температури, треба створити навколо тіла повітряний прошарок. Для цього підійде теплий, але досить просторий одяг. А взуття таке, в якому великий палець може легко рухатися всередині.

3. Багато хто вважає: якщо малюкові холодно, він обов'язково про це повідомить.

Жировий прошарок під шкірою дитини дуже малий, система терморегуляції сформувалася не до кінця. Дитина може не відразу помітити свої відчуття. Тому не возіть дитину тривалий час в колясці або санках. Адже вона не рухається - вона віддана в обійми морозу.

4. Багато хто вважає, що взимку цілком достатньо погуляти годинку.

На цей рахунок немає строгих правил. Все залежить від загартованості дитини та вуличної температури. Небезпечні супутники зимового повітря - висока вологість і вітер. Діти краще переносять холод, якщо їх погодувати перед прогулянкою - особливе тепло дає їжа, багата вуглеводами і жирами. Тому краще вийти погуляти відразу після їжі.

5. Багато хто вважає: раз дитина замерзла, потрібно якомога швидше зігріти його.

Зігріти потрібно, але не в «пожежному порядку». Наприклад, якщо притиснути замерзлі пальчики дитини до батареї або підставити їх під струмінь гарячої води - біди не минути. Різкий контраст температур може викликати сильний біль в переохолодженій ділянці тіла, або, гірше того, порушення роботи серця. Просто переодягніть дитину в теплу, суху білизну, укрийте ковдрою, зробіть їй негарячу ванну - нехай поплаває.

6. Багато хто вважає, що застуджена дитина не повинна гуляти.

Якщо температура у малюка не підвищена, прогулянки потрібні обов'язково! Тримати хвору дитину тижнями в квартирі - не кращий вихід. Напевно, ви помічали, що на свіжому повітрі навіть нежить ніби відступає, ніс прочищається, починає дихати. Нічого, якщо буде і морозець. Слідкуйте, щоб дитина не дихала ротом і не спітніла, щоб її не продуло вітром, не дозволяйтеї їй багато рухатися.

7. Багато хто вважає: біда, якщо у дитини замерзли вуха.

Анатомічна будова дитячого вуха така, що просвіт євстахієвих труб набагато ширше, ніж у дорослого. Навіть при легкому нежиті рідкі виділення з носа через носоглотку легко туди затікають, несучи з собою інфекцію. Частіше за все саме через це виникають отити, а не через те, що «застудив» вуха. Подбайте щільніше закрити шию і потилицю дитини - саме тут відбувається найбільша втрата тепла.

ДИТЯЧИЙ САДОК: ДЛЯ ЧОГО ВІН?

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.
Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.
Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.
Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?
Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.
Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.
Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:
• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;
• працювати за інструкцією дорослого;
• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;
• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.
Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підвела, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це 5уде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте;

восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

ПОРАДИ ЩОДО ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ

• Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.
• Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.
• Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.
• Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.
• Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.
• Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.
• Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.
• Залучайте дитину в процес прийняття рішень.
• Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.
• Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.
• Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.
• Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.
• Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.
• Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.